Вт. Гру 27th, 2022

Творча ініціатива КІЛok.art разом з Тарасом Компаніченком перевипускає календар “Пісні Української революції” на 2023 рік.

Це не просто спроба популяризувати нашу мілітарну пісенну культуру: весь прибуток від продажу календаря через сайт та соцмережі KІЛok.art піде на допомогу ЗСУ.

Час Української революції був і часом розквіту нової української пісні. Умовно нової: досі побутували популярні старі пісні, та й нові часто складалися на відомі мелодії, отже, народна творчість буяла не на порожньому місці. Але важливо було те, що співали слова, які торкалися серця, присвячені сьогоденню, визвольній боротьбі. І не просто співали, «перехиливши чарку», а організовували хори, оркестри. Недарма «Кобзаря» читав майже кожен, хто став на захист нашої країни! Бойові військові частини давали концерти, як професійні творчі колективи. Так було аж до завершення збройної боротьби.

Пісні, що увійшли до календаря, — це частина правдивих музичних пам’яток про ту епоху. Вони — мов щирі свідки-самовидці, що зберігають емоційну пам’ять про добу Української революції. В них сплелись водночас дух епохи, ідеали борців, етика та естетика часу. З них ми дізнаємось як про деталі визвольної боротьби, так і про широкі узагальнення, що були характерні для авторів та виконавців. Більше того, пісні — творіння і, водночас, — співтворці великого Українського Відродження. Вони кликали, надихали, підбадьорювали, вели, допомагали стати твердо у відстоюванні «правди, і слави, і волі». Допомагали вистояти, перемогти в борні, а як треба — мужньо дійти до кінця і, з піснею на вустах, сміятися в очі своїм ворогам!

На жаль, за сухими штабними документами та газетними статтями загубилася пісенна культура визвольної боротьби. Лише зі спогадів можна зрозуміти, як часто лунала пісня в нашому війську. Процитуємо спогад очільника полку імені Костя Гордієнка Всеволода Петріва про літо 1918 року:

Муштровий перегляд цілого полку закінчено. Сотні з піснею проходять попри групу командантів, прямуючи домів: «Гей гук, мати, гук, де козаки йдуть!» — це зв’язкова сотня; «А вже років двіста!»… — перша сотня; «Ми гайдамаки, всі ми однакі»… — це старі Гордієнківці 2-ої сотні; — «А чи пан, чи пропав, двічи не вмирати»… — Смертники-блакитні скорострілці; «Гей не дивуйтесь, добрії люди, що на Вкраїні повстало!» — 3 сотня, панки, по Гордієнківській термінольогії. Інспекціонуючий прислухується пісням, що не дуже то підходять до гетьманських часів, але пісні ці старовиною чи Галичиною зробились цензурними і немає ради. А ось 4 сотня співає щось вже цілком не цензурне.
Начальство ні в тих ні в цих, бо співають так гарно, що видно зразу, що це звичний репертуар.
«Було колись на Вкраїні ревіли гармати!» — гуде скрізь гуркіт коліс, — це гармаші, і обличча в начальства трохи прояснюється, все ж це більше цензурне.

Цей календар створений на основі пісень, світлин, віршів, що з’явилися в добу Української революції, тож нехай він допоможе нам краще пізнати цю величну добу Українського Відродження.

Іван Канівець, Тарас Компаніченко

Замовити календар:

Вартість 300 грн., без урахування пересилки.


Від admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *