Отже, “20 днів у Маріуполі”… Фільм, що і без “Оскара” був би для нас переможцем. Вже сам факт його появи став професіональним подвигом і майже дивом: знімальна група три тижні провела у серці пекла — і вийшла звідти живою та з кіноматеріалом, що, сподіваймось, колись послужить свідченням у Гаазі. Двадцять днів, двадцять кіл пекла; і, […]

              Як би несподівано це не звучало, але судові драми (ясна річ, якісно зняті) — чи не найнапруженіший з усіх жанрів. У детальному розборі одного взятого злочину розкриваються такі глибини людської натури, такі демони в душі “звичайного громадянина”, що їм може позаздрити будь-який трилер чи фільм жахів. “Анатомія падіння”, отже, назва цілком промовиста. У ній два […]

             “Барбі”, без сумніву, стала головним глядацьким феноменом минулого року, а то й кількох минулих років. Всі, мабуть, пам’ятають натовпи глядачок, вбраних у рожеве, що на якийсь час став кольором фемінізму… ну, майже. “Рожевий фемінізм” цілком характеризує і фільм та закладені в ньому ідеї. Зовні все чудово, просто-таки ляльково красиво: така собі жіноча утопія, що в […]

Расова “повісточка” в кінематографі стала настільки відвертою “повісточкою”, що давно напрошується на сатиру. І ось — будь ласка, “Американське чтиво” Корда Джефферсона за романом Персіваля Еверетта «Erasure» (2001). Герой, темношкірий “високочолий” письменник Телоніус Еллісон-«Монк», переживає свого роду творчу кризу. Не тому, що йому бракує ідей, а тому, що його якісна література не знаходить розуміння та […]

Фільмів про те, як це — бути жінкою, на цьогорічному Берлінале було чимало і в різних ракурсах. Історій із “жіночою оптикою” все більшає, як і кількості режисерок, яким, звісно, жіночий досвід ближчий. Втім, “жіноча тематика”, за всієї умовності поняття, лишається і свого роду суспільними студіями, а передусім, коли йдеться про історичне чи документальне кіно.               Свого […]

Отже, Золотий ведмідь Берлінале дістався “Дагомеї” французької режисерки Маті Діоп. Африка, без перебільшення, є одним з лейтмотивів цьогорічного Берлінале. Низка фільмів у програмі, окрема подія, присвячена спочилій рік тому режисерці із Сенегалу Сафі Файє, кенійка Лупіта Ніонго як голова журі, нарешті, гран-прі фестивалю… Звісно, “Африка” як збірне поняття – річ дуже умовна, адже говоримо тут […]

Кілька слів про “Редакцію” Романа Бондарчука. (Кілька — бо окреу рецензію ми спокійно підготуємо після фестивальної гарячки; часу доволі, бо — інформація з перших уст, себто від продюсерки, — прокат в Україні планується на осінь. Трохи шкода, бо фільм потрібен, як-то кажуть, на вчора, але що поробиш: має ще поїздити по світу і, маємо надію, […]

              Нещодавно трапився коментар під дописом на Берлінале: мовляв, та навіщо нам ті “червоні доріжки”, фестивалі, “Євробачення” і всякі інші гулянки? Це, відверто кажучи, різонуло. І не лише тому, що змішав серйозний мистецький фестиваль в одну купу з умовними “пянками-гулянками”. Такі коментарі — а скільки їх вже написано, і скільки ще написано буде! — наочно демонструє, […]

              “Параджанівський” січень минув, проте “параджанівський” рік триває! Нагадаємо, що сторічний ювілей одного з найвидатніших режисерів світового кіно, котрий багато років працював в Україні і створив тут перший свій шедевр “Тіні забутих предків”, відзначають не лише в нас, а й в усьому світі. Користуючись нагодою, пропонуємо вам переклад маленького нарису про Майстра із щомісячника берлінського Інституту […]