Пт. Гру 2nd, 2022

Севастополь накрило густим шаром бавовни! Як співав відомий у росії рок-гурт, «в об’ятьях полуп’яних жєнщін гіблі морякі», Владівосток-2000, або Севастополь-200, хто там розбере. Можливо, то були не напівп’яні жінки, а просто сирени з українськими прапорцями/стрічечками. Російські офіціяли все одно правди не скажуть.

Нехай ми не знаємо, що точно сталося, але загальна картина зрозуміла.

Російський флот, який вже давно готується до «негативного сплиття», нарешті заскочили за черговою спробою!

Наші російські «стратегічні партнери» вирішили розширити спектр матеріалів до календаря «Російський військовий корабель на дні».

Зрештою, де один флагман, там місця і для другого вистачить. Або: чому бувати, того не мінувати. Від слова «міна», бо вже підірвано. Чи то дроном, чи то ще чимось, але для нас важливий сам факт.

Врешті, нехай навіть «Адмірал Макаров» ще плаває, але ж напрямок руху він взяв вірний! Як кажуть росіяни: «в москву ідті — только ґолову нєсті», бо хоч «москва вєрстой далека, да сєрдцу рядом», тож вперед, «за Москву-мать не страшно и умірать!»

Ну, все, що не робиться — на краще, навіть «камні с нєба», які росіяни так вимолювали у 2014-му. Правда, здається, камні з води полетіли, але то таке, вищі сили просто стихії переплутали. Нюанси перекладу: на небі, мабуть, російську не дуже полюбляють.

Тепер деякі морські фахівці такого, вибачте за слово, калібру на якийсь (сподіваюсь, довгий) час позбавлені можливості обстрілювати українські міста. Маю надію, інші фахівці цього жанру з часом також свої голови до «москви» віднесуть, їм же не страшно.

Якщо полишити жарти, то символізм все одно випирає так, що не сховати. Адмірал Макаров (ще людина) загинув під час російсько-японської війни, яку росія вщент програла значно слабшій за неї Японії. Загинув він на своєму флагмані, яких під час тієї війни росія втратила не один. Флагман підірвався на міні поблизу головної бази – Порт-Артура. Підірвався через те, що росіяни (і передусім сам адмірал Макаров) нехтували своїми ж правилами мінної безпеки. Фахівець мінної війни! Вперше став відомий в імперії у 1877—1878 завдяки мінним катерам та торпедам — тогочасним тактичним аналогам сучасних дронів. Коротше, повний джекпот!

Назвати корабель його іменем — явна заявка на успіх! Тим більше, сам Макаров був вихідцем з України, а серію цих кораблів добудувати росіяни не змогли, бо після 2014-го ми припинили постачати їм необхідні агрегати.

Як казав широко відомий (зокрема з української ж анімації) персонаж капітан Врунгель — як корабель ви назвете, так він вам і попливе.

Або, як 100 років тому писав генерал Пьотр Врангель (реальна історична постать): «По моєму пріказанію, уже приступлєно к евакуаціі и посадкє на суда в портах Крима всєх, кто разделял с армієй єйо крьостний путь…».

Хоча цього, звичайно, ще доведеться почекати, проте, як вже згадано, напрямок взято правильний. «Вєрной дорогой ідьотє, товаріщі!» — як казав інший російський лідер, якого верховний спецоператор чомусь вважає творцем України.

Або, як писав про загарбані росіянами землі інший Врангель, Фердінанд, російський адмірал: «Но наша радость била нєпродолжитєльна, і всє прєкрасниє надежди наші ісчезлі».

Хоча це не про Крим, але пасує моменту.

Зрештою, Севастополь для російського флоту — не порожній звук.

20 жовтня 1916 тут у гавані затонув флагман адмірала Колчака, лінкор «Імператриця Марія».

Казали: німецька диверсія.

29 жовтня 1955 тут же потонув флагман Чорноморського флоту лінкор «Новоросійськ» (в девічєствє «Джуліо Чезаре»).

Казали: італійська диверсія.

Отже, місце тут хороше. «Намолене».

І цього разу гарно відзначили річницю!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *