Ср. Сер 17th, 2022

Після розпаду СРСР в росії з’явилися купа спеціалістів по стратегічному плануванню. Вони працювали як для держави, так і для бізнесу. Потреба в них була велика, бо все в країні змінювалось, і всі хотіли ці зміни направити в потрібному для себе руслі.

Ці люди (їх було кілька груп та течій, але для теми допису це не принципово) придумали нову термінологію, яка дозволяла їм презентабельно виглядати в очах багатих замовників та широкого загалу. Звичайні слова набували в їх статтях та промовах нового змісту: «распаковка», «смисли», «проект», «фабрика», «агент», «актор» і так далі. Наприклад «фабрика смислов», звучить же круто?

Проте їх пронози були вкрай не точні, рекомендації часто не спрацьовували, а глобальні плани не давали потрібного результату. Ми з вами могли бачити це тут, в Україні, бо їх часто запрошували проводити різні політичні кампанії.

Тому, коли справа доходила до реальних важливих задач, росіяни шукали собі чернетки планів серед історичних подій. Вони, звичайно, спотворюють історію для широкого загалу, але для окремих фахівців від влади існує можливість досліджувати все без забобонів. Між іншим, це також радянська традиція (вони ж люблять все як в СРСР). Тоді для загалу існувала одна історія наприклад, Другої світової війни, а спецбібліотеках лежали книжки в яких була написана зовсім інша історія. Зараз ті книжки вже доступні для читання, частина є, наприклад, у бібліотеці Вернадського.

Отже коли постало питання про захоплення Криму, вони згадали про свій досвід у 1917 році. І ми  побачили адаптований план, в якому сплелися події сторічної давнини з планами родом з 90-х ЧФ РФ по встановленню контролю над ключовими пунктами Криму.

Застосування історичного досвіду дає одразу кілька переваг:

  1. Задає стратегічну лінію (яка модифікується в залежності від конкретних потреб)
  2. Дає розуміння про тактичні засоби досягнення поставлених цілей
  3. Дає основні тези пропаганди
  4. Дозволяє оцінити масштаб сил та засобів необхідних для справи

Звичайно, ніхто не бере конкретні історичні документи (окрім пропагандистів) і не переробляє їх на новий лад. Беруть головну ідею, дивляться на успішні в минулому методи, шукають географічні подібності у планах.

Іноді, навіть самі виконавці, які, мабуть, не дуже добре знають історію, не до кінця розуміють звідки у їх планів ноги ростуть. Наприклад, в історії з Кримом та початком захоплення сходу України, провідним зразком були події 1917-1918 років в цьому ж регіоні. Але вже за кілька місяців, коли опір України виявився сильнішим ніж очікувалось, концепція помінялась. На нову ситуацію наклали шаблон російсько-турецької війни 1877-1878 років. Звідти і «добровольці», звідти і «народна міліція», «звірства України», «автономія», «амністія» і т.д. І звісно, тези пропаганди. Між іншим, термін «народна міліція» залишився слабо зрозумілим виконавцям, вони частіше використовують термін «ополченіє», хоча в рамках концепції російсько-турецької війни 1877-1878 має бути саме «народна міліція».

Я вже писав, що 24 лютого, ми побачили переліцований варіант німецького плану окупації Польщі у 1939 році. Звичайно з новими доповненнями. Там повітряний десант біля Варшави не планувався.

Сьогодні, перед початком нового російського наступу на сході, видно, що домашні заготовки у росіян скінчилися. І їх пропаганда та підготовка до наступу, яку ми можемо бачити, не мають провідного шляху у вигляді історичних аналогій.

Звичайно, удар на порівняно вузькому фронті по флангам супротивника, це операція яких багато було в історії російської армії. Але бракує загального концепту, з відповідними свіжими темами для пропаганди, політичними маневрами та глобальними цілями. І це вже добре, бо значить, що навіть у разі якогось військового успіху, вони не уявляють як використати його політично для досягнення цілей війни. З іншого боку, на маючи надії на глобальну перемогу, вони постараються бути такими жорстокими, щоб Буча здавалася нам дитячими розвагами. Хочеться вірити, що у них не вийде.

Мляві спроби перевести «спецоперацію» у формат «вітчизняної війни» наразі відставлені. Що знов-таки, говорить не про людяність російського керівництва, а про усвідомлення негативних наслідків такого сценарію для самої росії.

Хоча, у росіян знову виходить косплей, який вони, мабуть, не планували. Сьогодні ситуація на фронті дуже нагадує передісторію Курської битви 1943 року, тільки навпаки. Їм хочеться зрізати виступ фронту в їх бік, вони готують удари по флангам. Загальний задум операції відомий та зрозумілий навіть домогосподаркам з далеких країн. Для його здійснення стягуються всі останні резерви. Навіть його повна реалізація, а вона вкрай сумнівна, нічого не дасть в плані наближення перемоги. Хоча у нас, звичайно, немає таких резервів, які накопичив Сталін в ті часи. Чи вдасться росіянам повторити «досягнення» німців у Курській битві? Будемо сподіватися, що вдасться і «перевершити», адже вони так люблять копіювати Гітлера.

Поділіться цим у...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.